У жовтні 2018 року Верховна Рада ухвалила Кодекс України з питань банкрутства («Кодекс») , який замінить чинний Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» («Закон»), що діяв у різних редакціях з 1992 року.
Кодекс набирає чинності через 6 місяців після його офіційного опублікування, що створює певний «перехідний» період, протягом якого можна встигнути ініціювати справу за чинним Законом, або чекати набрання чинності новим Кодексом та діяти відповідно до його положень.
Головною проблемою процедури банкрутства в Україні є її неефективність. Найкраще тому підтвердження – це статистика, яка вказує, що кредитор у середньому отримує лише 6-7% від розміру своїх грошових вимог, тобто лише 6-7 грн. зі 100 грн. боргу. Причина цьому очевидна: як правило, боржник потрапляє в процедуру банкрутства майже з «порожніми кишенями» та нульовим балансом, а кредиторам залишається шукати те, що залишилося, і ділити між собою.
Прийняття Кодексу України з процедур банкрутства привернуло увагу юридичної спільноти до проблем, пов’язаних із цією сферою юридичної практики. Як не дивно, найбільш обговорюване питання – це процедура банкрутства фізичної особи (та фізичної особи-підприємця) за новим Кодексом, яка є найпомітнішою новелою цього документа.
On April 15, 2019, President Petro Poroshenko signed the Code on Bankruptcy Proceedings. The text of the law was officially published on April 20 and is available in Ukrainian. The new law aims to strengthen the rights of creditors, improve the procedure of debtors’ assets sale at bankruptcy auctions, provide clear mechanisms for restoring solvency of debtors, and enhance the overall efficiency of bankruptcy proceedings.
Провадження у справі про банкрутство наразі є справжнім марафоном для учасників, адже, за даними Doing Business 2019, середня тривалість процедури банкрутства в Україні становить приблизно 3 роки. Непоодинокими є випадки, коли справи про банкрутство тривають десятиліттями (наприклад, банкрутства великих державних підприємств).
У пошуках способу повернення коштів, які «застрягли» в неплатоспроможних банках, вкладники все частіше звертаються з позовами про стягнення збитків та / або відшкодування шкоди до акціонерів, що володіють істотною участю в таких банках. 2017 рік не став винятком і тенденція щодо збільшення кількості таких спорів збереглася. Чи було це дієвим способом захисту прав та інтересів вкладників? Які були особливості розгляду даної категорії спорів? Як позивачі обґрунтовували свої позовні вимоги та на що суди перш за все звертали увагу, ухвалюючи рішення в 2017 році? Давайте розбиратися разом!
In 2016, the Ukrainian parliament passed the Law on Financial Restructuring (the "Financial Restructuring Law") with the aim of creating a workable procedure for voluntarily restructuring debt obligations of Ukrainian borrowers. Technically, the Financial Restructuring Law became effective on 19 October 2016 but did not become operational because the required bodies envisaged in the Financial Restructuring Law were not in place.
Conducting Business in Ukraine 2017 All of the information included in this document is for informational purposes only, and may not reflect the most current legal developments, judgments, or settlements. This information is not offered as legal or any other advice on any particular matter.
За останні три з половиною роки Національний банк України прийняв не одне рішення щодо виведення з ринку неплатоспроможного банку. Це, у свою чергу, спричинило появу судових спорів, в яких клієнти банків намагаються будь-що повернути свої кошти (вклади, обігові кошти), які «застрягли» на їхніх рахунках у банках. Але, зважаючи на обмеження, що діють під час запровадження тимчасової адміністрації/ліквідації банку, досягти бажаного результату вдається далеко не всім і не завжди. Чи відкриваються для вкладників і клієнтів перспективи стягнення коштів з «реанімованих» банків?
Over the last three and a half years, the National Bank of Ukraine has made a great many decisions removing insolvent banks from the market. This, in turn, has given rise to the disputes in which clients of banks seek the recovery of their funds (deposits, working assets) that have been trapped in their bank accounts. However, considering the restrictions applicable during the establishment of provisional administration/liquidation of banks, not everyone, and not always, succeeds in achieving the desired result.