Головною проблемою процедури банкрутства в Україні є її неефективність. Найкраще тому підтвердження – це статистика, яка вказує, що кредитор у середньому отримує лише 6-7% від розміру своїх грошових вимог, тобто лише 6-7 грн. зі 100 грн. боргу. Причина цьому очевидна: як правило, боржник потрапляє в процедуру банкрутства майже з «порожніми кишенями» та нульовим балансом, а кредиторам залишається шукати те, що залишилося, і ділити між собою.
Прийняття Кодексу України з процедур банкрутства привернуло увагу юридичної спільноти до проблем, пов’язаних із цією сферою юридичної практики. Як не дивно, найбільш обговорюване питання – це процедура банкрутства фізичної особи (та фізичної особи-підприємця) за новим Кодексом, яка є найпомітнішою новелою цього документа.
Провадження у справі про банкрутство наразі є справжнім марафоном для учасників, адже, за даними Doing Business 2019, середня тривалість процедури банкрутства в Україні становить приблизно 3 роки. Непоодинокими є випадки, коли справи про банкрутство тривають десятиліттями (наприклад, банкрутства великих державних підприємств).
Цього року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який вже у жовтні повинен змінити правила, за якими розглядаються справи про банкрутство. Чи не найбільш обговорюваною новелою Кодексу є запровадження процедури банкрутства фізособи. До цього законодавство України не знало такої процедури, як банкрутство звичайного громадянина.
Нова процедура банкрутства фізичної особи може бути корисною як кредиторам (в основному це банки та інші фінансові установи, які раніше активно кредитували фізичних осіб), так і боржникам, які мають непогашені кредити.
Аналіз судової практики показує, що у сторін у судовому процесі виникають питання щодо застосування виключної підсудності до справ у майнових спорах за участю боржників, стосовно яких порушено провадження у справах про банкрутство. Зокрема, чи застосовується виключна підсудність до справ у майнових спорах за участю боржників, провадження у справах про банкрутство яких порушені до 19 січня 2013 року; чи впливає процесуальний статус боржників у майнових спорах (позивач чи відповідач) на виключну підсудність та які наслідки розгляду справ з порушенням правил виключної підсудності тощо.
Анализ судебной практики показывает, что у сторон в судебном процессе возникают вопросы относительно применения исключительной подсудности к делам по имущественным спорам при участии должников, относительно которых возбуждено производство по делам о банкротстве.
За останні три з половиною роки Національний банк України прийняв не одне рішення щодо виведення з ринку неплатоспроможного банку. Це, у свою чергу, спричинило появу судових спорів, в яких клієнти банків намагаються будь-що повернути свої кошти (вклади, обігові кошти), які «застрягли» на їхніх рахунках у банках. Але, зважаючи на обмеження, що діють під час запровадження тимчасової адміністрації/ліквідації банку, досягти бажаного результату вдається далеко не всім і не завжди. Чи відкриваються для вкладників і клієнтів перспективи стягнення коштів з «реанімованих» банків?
Over the last three and a half years, the National Bank of Ukraine has made a great many decisions removing insolvent banks from the market. This, in turn, has given rise to the disputes in which clients of banks seek the recovery of their funds (deposits, working assets) that have been trapped in their bank accounts. However, considering the restrictions applicable during the establishment of provisional administration/liquidation of banks, not everyone, and not always, succeeds in achieving the desired result.
Статистика свідчить, що судом касаційної інстанції за 2017 рік було розглянуто близько 5 тисяч господарських справ, серед яких п’яту частину спорів склали справи про банкрутство. Як бачимо, справи про банкрутство займають значну частину у структурі господарських спорів. Проаналізувавши практику Вищого господарського суду України, старого Верховного Суду України та нового Верховного Суду, хочемо звернути увагу на топ-5 найцікавіших, на нашу думку, судових рішень у справах про банкрутство, що мають важливе значення для становлення судової практики у цій категорії спорів.
У пошуках способу повернення коштів, які «застрягли» в неплатоспроможних банках, вкладники все частіше звертаються з позовами про стягнення збитків та / або відшкодування шкоди до акціонерів, що володіють істотною участю в таких банках. 2017 рік не став винятком і тенденція щодо збільшення кількості таких спорів збереглася. Чи було це дієвим способом захисту прав та інтересів вкладників? Які були особливості розгляду даної категорії спорів? Як позивачі обґрунтовували свої позовні вимоги та на що суди перш за все звертали увагу, ухвалюючи рішення в 2017 році? Давайте розбиратися разом!