Задоволення кредиторських вимог є одним з основних завдань процедури банкрутства.
Так, задля унеможливлення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення чужим коштом, законодавець передбачив додаткові гарантії захисту прав та інтересів кредитора від недобросовісних боржників шляхом покладення відповідальності за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи, відступивши від загального принципу корпоративного права про розмежування відповідальності учасника (акціонера) та відповідальності юридичної особи.
У ситуації коли компанія або фізична особа потрапила у скрутне фінансове становище і більше нездатна обслуговувати свої борги або повністю розрахуватися з кредиторами, стосовно такої компанії або фізичної особи може бути відкрита процедура банкрутства. В цій процедурі кредитори та суд мають вирішити подальшу долю боржника та його майна, враховуючи велику кількість факторів і процедурних питань.
Передісторія до справи про неплатоспроможність
Як і багато інших, на початку 2008 року клієнт проєкту отримав іпотечний кредит в сумі 150 тис. дол. США (приблизно 750 тис. грн) для купівлі житла. Однак вже восени 2008 року Україна відчула наслідки світової фінансово-економічної кризи, що призвело до нестабільності курсу національної валюти та збільшення кількості проблемних кредитів.
GENERAL
Legislation
1. What main legislation is applicable to insolvencies and reorganisations?
Наприкінці 2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства («Кодекс»), який встановив обов’язок керівника юридичної особи ініціювати перед засновниками (учасниками) питання щодо загрози неплатоспроможності підприємства, а за результатами розгляду (за необхідності) звернутися до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство протягом місяця з моменту виникнення загрози неплатоспроможності.
23 квітня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» (надалі – «Закон № 1381-IX»), відомий раніше як законопроєкт № 4475, зміст положень якого ми аналізували у попередній публікації. Тоді ж ми висловили припущення, що запропонована модель реструктуризації навряд чи буде втілена у життя у первинній версії – надто очевидним був дисбаланс між інтересами кредиторів і позичальників (на користь останніх). Що, власне, і сталося.
19 березня 2021 року Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроєкт № 4475 «Про внесення змін до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (щодо кредитів, наданих в іноземній валюті)» (надалі – «Законопроєкт № 4475»). Цим законопроєктом держава в черговий раз намагається вирішити проблему із валютними кредитами, цього разу – шляхом їх примусової реструктуризації.
GENERAL
Legislation
1. What main legislation is applicable to insolvencies and reorganisations?
Головною проблемою процедури банкрутства в Україні є її неефективність. Найкраще тому підтвердження – це статистика, яка вказує, що кредитор у середньому отримує лише 6-7% від розміру своїх грошових вимог, тобто лише 6-7 грн. зі 100 грн. боргу. Причина цьому очевидна: як правило, боржник потрапляє в процедуру банкрутства майже з «порожніми кишенями» та нульовим балансом, а кредиторам залишається шукати те, що залишилося, і ділити між собою.
Прийняття Кодексу України з процедур банкрутства привернуло увагу юридичної спільноти до проблем, пов’язаних із цією сферою юридичної практики. Як не дивно, найбільш обговорюване питання – це процедура банкрутства фізичної особи (та фізичної особи-підприємця) за новим Кодексом, яка є найпомітнішою новелою цього документа.